У здорової людини в сечі лейкоцити (білі кров’яні клітини) або не зустрічаються, або присутні в одиничних кількостях. Поява у сечі надмірної кількості лейкоцитів вважається патологією, яка одержала назву “піурія”, або “лейкоцитурія”. Найчастіше, піурія є наслідком та ознакою бактеріальної інфекції сечовивідних шляхів та сечостатевої системи.
Інфекції сечовивідних шляхів (сечостатевої системи) виникають внаслідок безконтрольного розмноженням мікроорганізмів в одному або декількох органах сечовивідних шляхів при одночасному ураженні тканин. Серед них часто проявляються піурією гострий і хронічний пієлонефрит (уражені нирка та ниркова миска), цистит (сечовий міхур), уретрит (сечівник), епідидиміт (придаток яєчка) та простатит (передміхурова залоза).
Захист від інфекції сечовивідних шляхів забезпечується постійним потоком сечі та регулярним спорожненням сечового міхура. Сеча є несприятливим середовищем для більшості бактерій через кислотність, високу концентрацію сечовини та осмотичні властивості; а у чоловіків, ймовірно, частково в результаті антибактеріальної активності секрету передміхурової залози (соку простати). Отже, поява лейкоцитів у сечі однозначно свідчить про наявність патологічного процесу.
Крім зазначених вище хвороб, піурія діагностується у пацієнтів із сепсисом та у літніх осіб, хворих на пневмонію. Збільшення кількості лейкоцитів у сечі спричинюють різноманітні збудники ‒ хламідії (C. Trachomatis), гонококи (N. gonorrhoeae) або віруси простого герпесу, у жінок із вагінітом ‒ трихомонада (T. Vaginalis) або кандида. Причиною піурії також є папілярний некроз нирки, цукровий діабет, туберкульоз нирок, ниркові каміння (нефролітіаз), хвороба Кавасакі та рак окремих органів сечостатевої системи. Збільшення кількості лейкоцитів у сечі, спричинене бактеріальними інфекціями, практично в усіх випадках супроводжується бактеріурією (появою бактерій у сечі).
Згідно сучасних стандартів, діагноз піурія може встановлюватись різними способами, а саме:
- присутність 10 або більше лейкоцитів в кубічному міліметрі сечі (відповідно, 10 мільйонів у літрі);
- наявність 3-х або більше лейкоцитів у полі зору при мікроскопічному досліджені (за різними джерелами зустрічаються границі норми від 5 до 8 лейкоцитів на поле зору);
- позитивний результат при визначенні лейкоцитарної естерази тестовою стрічкою;
- позитивний результат при забарвленні нецентрифугованого зразку сечі за Грамом.
Окремо розглядається “стерільна піурія”: стан, при якому постійно спостерігають надлишкову кількість лейкоцитів у сечі і, одночасно, не виявляють бактерій ‒ як під мікроскопом, так і після посіву на культуральних середовищах. Стерильна піурія виникає внаслідок багатьох факторів, серед яких: лікування антимікробними препаратами (антибіотиками); катетеризація; ниркові камені; новоутворення сечового міхуру.
Деякі захворювання, що передаються статевим шляхом, також здатні викликати збільшення кількості лейкоцитів у сечі, наприклад хламідіози. Туберкульоз нирки також може спричинювати збільшення кількості лейкоцитів у сечі, хоча і нечасто; проте для груп високого ризику захворіти на туберкульоз нирок це також слід враховувати. Загалом, стерильна піурія не є рідкісним чи надзвичайним виявленням у медичній практиці. Було встановлено, що у 9% пацієнтів, у яких підозрювали інфекцій сечовивідних шляхів, наявна стерильна піурія. Стерильні піурії можна класифікувати як інфекційні або неінфекційні.
Інфекційні стерильні піурії
Звичайні бактеріальні інфекції сечовивідних шляхів ‒ явище надзвичайно поширене. Зазвичай їх лікують антибіотиками, навіть не чекаючи на результати бактеріального посіву із визначенням чутливості. Після навіть однократного прийому антибіотиків звичайна бактеріальна інфекція сечовивідних шляхів може виглядати як стерильна піурія, адже мікроорганізми в сечу не надходять, а джерело запалення, куди прямують лейкоцити з кровотоку ще наявне.
Серед молодої та сексуально активної частини населення найпоширенішою причиною стерильної піурії є інфекція, викликана хламідією (Chlamydia trachomatis). Тому, у цієї групи хворих слід шукати ознаки хламідійної інфекції. Для осіб у віці простатит, цистоуретерит та баланіт (запаленням голівки статевого члена) можуть стати причиною стерильної піурії. В окремих випадках її спричинюють аденовіруси та паразитарні інфекції, такі як шистосомоз. Лікар повинен дізнатись про нещодавні закордонні поїздки, які здійснив хворий у країни Африки та Азії, а також у Південну Америку.
Неінфекційні стерильні піурії
Причиною стерильної піурії можуть стати неінфекційні чинники. Вторинне запалення при апендициті може викликати збільшення кількості лейкоцитів у сечі за умови, що апендикс анатомічно розташований поблизу сечового міхура або сечоводу. Променева терапія новоутворень також може спричинити піурію. Часто її причиною є проведення цистоуретроскопії або нефроскопії. Наявність катетеру або стенти в межах сечовивідних шляхів також є розповсюдженою причиною стерильної піурії.
Якщо нема чітко встановленої причини для появи лейкоцитів у сечі, лікар повинен розглянути інші причини, такі як системні захворювання, вживання наркотиків та злоякісні новоутворення. Стерильна піурія часто супроводжує хвороби органів, що знаходяться на початку сечовивідних шляхів: від ниркового каміння до ракових утворень. Наявність еритроцитів у сечі (гематурія) разом із лейкоцитами при одночасній відсутності бактерій, може бути наслідком розвитку пухлини. Інші причини появи лейкоцитів у сечі, пов'язані з гематурією, включають полікістозні захворювання нирок та нирковий папілярний некроз. Останній, як правило, спостерігається у хворих на цукровий діабет, серповидноклітинну анемію та тривалому використанні анальгетиків. Серед системних хвороб, що спричинюють появу лейкоцитів у сечі, слід звернути увагу на системний червоний вовчак, рідкісну хворобу Кавасакі, діабет, саркоїдоз та злоякісну гіпертензію.
Стерильна піурія у здорової людини
В нормі поява лейкоцитів у сечі пов’язана із змінами організму жінок в постменопаузі та під час вагітності. Національний інститут здоров'я та досконалої допомоги (NICE, Велика Британія) рекомендує щоб будь-яка жінка, яка підозрюється на інфекцію сечостатевих шляхів під час вагітності, лікувалась антибіотиками відповідно до призначення лікаря, з дослідженням сечі (посіву на культуральне середовище) до і після курсу антибіотиків. Лікарі та акушерки повинні знати, що повторне виявлення лейкоцитів у сечі, без встановлення наявності бактерій, може бути фізіологічно нормальним (доброякісною патологією), а вагітна не потребує жодної антибіотикотерапії. Однак, і про це слід пам’ятати, стерильна піурія може бути провісником інших захворювань, які розглянути вище.
Нарешті, вживання наркотиків є однією з забутих, але звичних причин появи лейкоцитів у сечі. Повідомлялося, що олсалазин і нітрофурантоїн викликають стерильну піурію. При застосуванні антибіотиків на основі пеніциліну, нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ), аспірину, інгібіторів протонної помпи (омепразол) та діуретиків можуть викликати гостру реакцію на медикаменти, спричиняючи нефрит із зростанням кількості лейкоцитів у сечі.
Методи визначення кількості лейкоцитів у сечі
Є три основних способи виявлення лейкоцитів у сечі:
- дослідження зразку сечі під мікроскопом;
- підрахунок лейкоцитів автоматизованими системами ‒ аналізаторами;
- визначення хімічними реакціями ферментів, які виділяють лейкоцити, наприклад лейкоцитарну естерази.
Кожен з методів має свої переваги та недоліки.
Мікроскопія ‒ у зразку, взятому належним чином, крім лейкоцитів (піурії) фаховий лаборант може визначити наявність мікроорганізмів (бактеріурію), що, у комплексі із клінічними симптомами, дозволяє надійно встановити діагноз інфекції сечостатевої системи або сечовивідних шляхів. Це зменшує час, необхідний для діагностування хвороби. З іншого боку, виконання цього аналізу потребує наявності висококваліфікованого персоналу. Крім того, фахівець протягом робочого дня може опрацювати лише обмежену кількість зразків сечі.
Автоматизовані методи ‒ використовується проточна цитометрія, яка за допомогою вимірювання електричного імпедансу визначає об'єм частинок; розсіюванням світла встановлює їхній розмір, а застосування флуоресцентних барвників дозволяє зафарбувати ядра та цитоплазму для диференціації клітин. Крім того є сучасні пристрої ‒ системи розпізнавання частинок, де зразок сечі проходить через аналізатор, а камера знімає до 500 кадрів на аналіз. Кожне зображення класифікується за розміром, формою, контрастністю та текстурою. Показано, що ця технологія є придатної для ідентифікації та диференціації клітин, але її надійність для встановлення бактерій ще недостатня. Також зроблені спроби замінити кваліфікованих лаборантів спеціалізованим програмним забезпеченням: автоматичний аналізатор розмішує зразок і переносити його в одноразову кювету, яка центрифугується протягом декількох секунд. Після цього виконуються знімки поля зору високої роздільної здатності (15 на кожен зразок), а програмне забезпечення (модуль авторизації зображень AIEM) здійснює морфологічний аналіз часток, що дозволяє їх підраховувати та класифікувати. Всі зазначені автоматизовані способи характеризуються можливістю опрацьовувати велику кількість зразків.
Хімічні тести ‒ найбільш доступний та швидкий спосіб визначення кількості лейкоцитів у сечі. Точніше, цей тест визначає наявність ферменту ‒ лейкоцитарної естерази, яка й свідчить про присутність лейкоцитів у сечі. Його проведення полягає у занурювання тестової стрічки в зразок сечі із подальшим порівнянням зміни забарвлення зі стандартом. У лабораторних умовах рекомендується оцінювати зміни кольору в тестових стрічках за допомогою колориметричних вимірювань, оскільки одержані такім способом результати є більш надійними та відтворюваними. Слід пам’ятати, що борна кислота та деякі антимікробні засоби, такі як нітрофурантоїн та гентаміцин, можуть призводити до помилок при визначенні лейкоцитів у сечі тестовою стрічкою.
Розшифрувати значення лейкоцитів в комплексі із іншими показниками, що входять у загальний клінічний аналіз сечі можна за допомогою програми автоматичного розшифрування.