У нормі бактерії в сечі відсутні, або їх кількість не перевищує 2 000 клітин на 1 мл. Зростання кількості бактеріальних клітин до 50 000 в 1 мл називається бактериурією. За винятком забруднення сечі під час збирання, бактеріурія вказує на патологічні процеси, починаючи від розмноження бактерій в сечі без ураження тканин і закінчуючи інфекціями сечовивідних шляхів. У випадках інфекцій органів сечостатевої системи та сечовивідних шляхів поява бактерій поєднується із зростанням кількості лейкоцитів ‒ піурією або лейкоцитурією.
Наявність бактерій у сечі встановлюють як під час дослідження зразку під мікроскопом, так і за допомогою тестових стрічок. Найточнішим способом встановлення кількості та виду бактерій є посів зразку на живильне середовище, із подальшим дослідженням та підрахунком колоній під мікроскопом.
Загалом, є три можливі причини появи бактерій у сечі:
- забруднення зразку під час збирання;
- колонізація сечі (стерильна бактеріурія) ‒ розмноження бактерій без ураження тканин;
- інфекції сечовивідних шляхів, як із клінічними симптомами, так і без них.
Забруднення зразку відбувається під час руху сечі по дистальній частині уретри (нижня частина сечовивідного шляху) та при контакті з піхвою, крайньою плоттю та іншими частинами зовнішніх статевих органів. Таким чином бактерії, які обов’язково наявні на шкірі та уретрі, ненавмисно потрапляють у сечу. Запідозрити забруднення можна при виявленні плоскоклітинних епітеліальних клітин при мікроскопічному дослідженні. При вирощувані культури ознакою забруднення є наявність в посіві більше одного типу бактерій, особливо тих, які зазвичай зустрічаються в уретрі та на шкірі. До таких мікроорганізмів належать лактобактерії, коагулаза-негативні стафілококи, коринебактерії та стрептококи, які разом складають приблизно 75 % у флори уретри для здорових осіб у віці від 20 до 30 років. Решта 25 % припадає на анаеробні бактерії, які не ростуть за умов, при яких вирощується культура сечі.
Колонізація сечі або стерильна бактеріурія ‒ стан, при якому в сечі виявляють бактерії, проте у хворого відсутні симптоми інфекції сечовивідних шляхів. При стерильній бактеріурії в сечі не виявляють лейкоцитів, або ж їхня кількість не перевищує 3 на поле зору. Стерильна бактеріурія частіше зустрічається у певних груп пацієнтів, її поширеність зростає із віком. Наприклад, у чоловіків старших за 70 років її поширеність становить 7-19%, у жінок такого ж віку ‒ 11-16%. У осіб з порушеннями сечовипускання та хворих із катетерами у сечовивідних шляхах стерильна бактеріурія має значне поширення, досягаючи 100%.
Додаткові обстеження та лікування пацієнтів зі стерильною бактеріурією слід проводити лише у тому випадку, якщо її ймовірним наслідком потенційно може бути розвиток хвороби (наприклад, інфекції сечовивідних шляхів, бактеріємії, прогресування хронічних захворювань нирок тощо). Існує лише дві такі клінічні ситуації:
- Вагітні жінки повинні пройти обстеження та лікування стерильної бактеріурії, оскільки вони мають значний ризик розвитку пієлонефриту, а також передчасних родів та низької ваги немовляти при народженні.
- Якщо хворий готується до трансуретральної резекції передміхурової залози (ТУР) або будь-якої іншої урологічної процедури з ризиком кровотечі, він повинен пройти обстеження на бактеріурію і лікувати її у разі виявлення, оскільки її наявність пов'язана з серйозним збільшенням ризику післяопераційної бактеріємії та сепсису.
Нарешті, виявлення бактерій у сечі разом із лейкоцитами, є важливим показником наявності у пацієнта інфекцій сечовивідних шляхів. Крім лабораторних показників, при виставленні діагнозу обов’язково враховують клінічні симптоми, які супроводжують те чи інше захворювання. Деякі форми інфекційних хвороб сечовивідних шляхів та сечостатевої системи:
Інфекції без ускладнень
Неускладнена інфекція сечовивідних шляхів ‒ розвивається у здорових людей, не обтяжених хронічними хворобами. Не спричинює особливих уражень та розвитку системних захворювань. Рецидив такої інфекції, як правило, являє собою повторне зараження мікроорганізмами, які надходять з сечового міхуру.
Гострий неускладнений цистит – зазвичай зустрічається у молодих жінок. Він має гострий початок та яскраві симптоми, які, зазвичай, супроводжуються піурією та бактеріурією. Зрідка гострий цистіт виникає і у чоловіків.
Інфекції з ускладненнями
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів виникають у пацієнтів зі змінами в тканинах та органах сечовивідної системи. Ці зміни можуть спричинюватись анатомічними або фізіологічними аномаліями, сечокам’яною хворобою, тривалими інфекціями та інш. В результаті формуються перешкоди для вільного руху сечі, що сприяє запальному процесу та розвитку бактерій.
Гострий пієлонефрит (пієліт) ‒ запальний процес, який охоплює різні тканини нирки. Може супроводжуватись симптомами цистіту, а ступень важкості змінюється від легкого захворювання до сепсису.
Хронічний пієлонефрит (хронічний інтерстиціальний нефрит) ‒ друга найчастіша причина кінцевої стадії ниркової недостатності. Вважається, що це захворювання є результатом пошкодження нирок, спричиненого інфекціями сечовивідних шляхів у дітей грудного віку та старших дітей або обструктивною уропатією у дорослих.
Простатит ‒ запальний процес, що розвивається в передміхуровій залозі. Виникає в різних формах, частина з них пов'язана з інфекцією. Шляхи інфекції передміхурової залози включають висхідну уретральну інфекцію, проникнення інфікованої сечі в протоки простати і т.д.
Піонефроз ‒ важка стадія гнійно-деструктивного пієлонефриту. Нирка, зруйнована гнійним розплавленням, заповнюється продуктами некрозу, сечею та гноєм, який потрапляє в сечовивідні шляхи.
Уретрит ‒ загалом, як у чоловіків, так і у жінок, його розвиток пов'язаний з інфекціями сечовивідних шляхів або, в окремих випадках, з бактеріальним простатитом.
У чоловіків уретрит зазвичай спричинений захворюваннями, які передаються статевим шляхом. Основними організмами, відповідальними за розвиток хвороби є: Neisseria gonorrhoeae (гонококовий уретрит), Chlamydia trachomatis і Mycoplasma genitalium (негонококовий уретрит). У жінок причиною уретриту найчастіше є Enterobacteriaceae, Staphylococcus saprophyticus, і рідше C. trachomatis та N. gonorrhoeae.
Методи виявлення бактерій в сечі
- Дослідження під мікроскопом давно і успішно використовується для встановлення наявності бактерій в сечі. Проте, із розвитком автоматизованих систем мікроскопію проводять не для всіх зразків сечі. Її рекомендують застосовувати для груп пацієнтів із виявленими симптомами хвороби, з метою визначення кількості і виду мікроорганізмів. Для виявлення кількості необхідно попередньо посіяти зразок сечі на живильному середовищу.
- Автоматичні системи здатні швидко визначати кількість мікроорганізмів у сечі. Для цього використовуються різні методи, наприклад проточна цитометрія, яка визначає об'єм елементів у сечі та їхній розмір.
- Тестові стрічки ‒ наявність бактерій у сечі підтверджується виявлення нітритів. У нормі нітрити в сечі відсутні. Такі бактерії, як Escherichia coli, Proteus, Klebsiella, Citrobacter, Salmonella, деякі ентерококи, стафілококи і інші патогенні бактерії відновлюють присутні в сечі нітрати в нітрити ферментом нітратредуктаза. Недолік ‒ деякі патогенні мікроорганізми не виробляють цей фермент, тому аналіз може бути помилково негативним.
Розшифрувати значення бактерій в комплексі із іншими показниками, що входять у загальний клінічний аналіз сечі можна за допомогою програми автоматичного розшифрування.