Хлор є основним негативно зарядженим іоном (аніоном), що знаходиться поза клітинами. Хлор відіграє важливу роль у підтримці кислотно-лужного балансу між плазмою крові і еритроцитами; він регулює осмотичну рівновагу між кров'ю та тканинами, не даючи руйнуватися стінкам клітин; бере участь у регулюванні балансу води в організмі, і в утворенні шлункового соку. Зміни вмісту хлору (хлоридів) відбуваються одночасно з натрієм – основним позитивно зарядженим іоном (катіоном) позаклітинної рідини: при збільшенні вмісту натрію збільшується й концентрація хлору, та навпаки.
Хлориди з організму виводяться переважно із сечею (90%), а також з потом і калом. Обмін хлору регулюють гормони надниркової та щитоподібної залоз. Кількість хлору в сечі залежить від його кількості в їжі (більша частина хлору надходить із повареною сіллю). Наприклад, у грудних дітей із сечею виводиться дуже мало хлору, оскільки його вміст у грудному молоці низький:
| Вік | Кількість хлору, ммоль/добу |
|---|---|
| Діти до 1 року | 2−10 |
| Діти | 15−40 |
| Дорослі | 110−250 |
Зниження вмісту хлору (гіпохлорурія) розвивається внаслідок його підвищеного виділення з організму, наприклад при проносі або блювоті, при значному потовиділенні і т.д. Істотним може бути вплив гормонів надниркової залоза та гіпофізу, які регулюють концентрацію хлору
Між вмістом хлору в крові і у сечі не існує прямої залежності. Визначення концентрації хлору в сечі має важливе значення для хворих у важкому стані, що перебувають в реанімації.